Merychippus

Merychippus Період існування: міоцен, 15.9–10.3 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
Реконструкція скелета Merychippus на виставці, Американський музей природної історії
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Коневі (Equidae)
Підродина:	Equinae
Рід:	†Merychippus
Типовий вид
†Merychippus insignis Leidy, 1856 [1]
Види
Види †M. brevidontus Bode 1935 †M. calamarius Cope 1875 †M. californicus Merriam 1915 †M. coalingensis Clark 1921 †M. coloradense Osborn 1918 †M. eohipparion Osborn 1918 †M. eoplacidus Osborn 1918 †M. gunteri Simpson 1930 †M. insignis Cope 1874 †M. labrosus Cope 1874 †M. missouriensis Douglass 1908 †M. patrusus Osborn 1918 †M. primus Osborn 1918 †M. proparvulus Osborn 1918 †M. quartus Stirton 1940 †M. quintus Kelly and Lander 1988 †M. relictus Cope 1889 †M. republicanus Osborn 1918 †M. secundus Abel 1928 †M. sejunctus Cope 1874 †M. seversus Cope 1878 †M. stevensi Dougherty 1940
Вікісховище: Merychippus

Merychippus — вимерлий протокінь, який був ендеміком Північної Америки під час міоцену, 15.97–5.33 мільйонів років тому^[2]. Він мав по три пальці на кожній нозі, і це перший кінь, який пасся.

Merychippus жив групами. Його зріст становив близько 89 см^[3], і на той час він був найвищим із усіх коней. Його морда була довшою, щелепа глибша, а очі розставлені ширше, ніж у будь-якої іншої конеподібної тварини на сьогоднішній день. Мозок також був набагато більшим, що робило його розумнішим і спритнішим. Мерихіп був першим конем, який мав характерну форму голови, як у сучасних коней. Розміри непарнопалих також зросли, середня вага Merychippus коливалася від 71 до 100.6 кг^[4].

Міоцен був часом різких змін у навколишньому середовищі, з перетворенням лісів на трав'яні рівнини^[5]. Це призвело до еволюційних змін у копитах і зубах непарнопалих. Зміна поверхні з м’якої, нерівної грязі на тверді луки означала, що потреба у збільшенні площі поверхні була меншою^[5]. Стопа повністю підтримувалася зв’язками, а середній палець перетворився на копито, яке не мало подушечки на дні. У деяких видів Merychippus бічні пальці були більшими, тоді як у інших вони зменшилися і торкалися землі лише під час бігу. Перетворення на рівнини також означало, що Merychippus почав споживати більше багатих фітолітами рослин. Це призвело до наявності гіпсодонтних зубів. Такі зуби коливаються від середньої до інтенсивної висоти коронки, вигнуті, вкриті великою кількістю цементу та характерні для тварин, що пасуться^[6].