Чемпіонат світу з футболу 1966 (кваліфікаційний раунд)

Відбір на чемпіонат світу 1966

Деталі турніру
Дата	24 травня 1964 – 29 грудня 1965
Кількість команд	51 (з 5 конфедерацій)
Статистика турніру
Матчів зіграно	127
Голів забито	393 (3.09 за матч)
Найкращий бомбардир(и)	Еусебіу (7 голів)
← 1962 1970 →

У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1966 року 51 збірна змагалася за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Англії і діючий чемпіон світу збірна Бразилії, кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.

Для участі у відборі на світову першість ФІФА отримала заявки від 72 національних команд, три з яких, від збірних Гватемали, Конго-Браззавіля і Філіппін, були відхилені. Для решти команд, що представляли усі п'ять існуючих на той час континентальних федерацій (УЄФА, КОНКАКАФ, КОНМЕБОЛ, АФК і КАФ), а також для збірної Австралії, яка до жодної конфедерації не відносилася, було розроблено формати регіональних турнірів відповідно до визначених для кожного регіону квот.

Утім із 69 команд, для яких розроблявся формат відбору участь у його матчах узяла лише 51 збірна. Усі 15 команд-представниць африканської КАФ відмовилися від участі у турнірі на знак протесту проти формату, який не передбачав бодай одного гарантованого місця для африканських команд у фінальній частині світової першості. Згодом до їх бойкоту на знак солідарності приєдналася збірна Сирії, яка мала змагатися у турнірі УЄФА. Членство у ФІФА збірної Південно-Африканської Республіки, яка через запроваджену у країні політику апартеїду не входила до континентальної африканської конфедерації і мала змагатися з представниками Азії і Австралією, вже після прийняття формату відбору було призупинене, і відповідна її було виключено з числа учасників турніру. Нарешті збірна Південної Кореї знялася зі змагання, пославшись на логістичні причини, після того як відбірковий турнір для представників Азії і Австралії було перенесено до Камбоджі, країни, керівництво якої підтримувало приязні стосунки з Північною Кореєю.

Загалом було проведено 127 матчів, першим з яким був двобій між збірними Нідерландів і Албанії 24 травня 1964 року, в якому нідерландський захисник Дан Шрейверс, реалізувавши пенальті, забив перший із 393 голів відбіркового турніру^[1]. Завершився кваліфікаційний турнір 29 грудня 1965 року додатковою грою між Болгарією і Бельгією, в якій перемогла перша, ставши останнім, шістнадцятим, учасником фінальної частини світової першості 1966 року.

^[1]

Команда	Спосіб кваліфікації	Дата кваліфікації	Кількість участей	Участей поспіль	Попереднє досягнення
Англія	господарі	22 серпня 1960	5	5	чвертьфінали (1954, 1962)
Бразилія	діючий чемпіон	17 червня 1962	8	8	чемпіон (1958, 1962)
Мексика	переможець відбору КОНКАКАФ	16 травня 1965	6	5	груповий етап (1930, 1950, 1954, 1958, 1962)
Уругвай	переможець Групи 1 (КОНМЕБОЛ)	13 червня 1965	5	2	чемпіон (1930, 1950)
Аргентина	переможець Групи 3 (КОНМЕБОЛ)	22 серпня 1965	5	3	друге місце (1930)
Угорщина	переможець Групи 6 (УЄФА)	9 жовтня 1965	6	4	друге місце (1938, 1954)
Чилі	переможець Групи 2 (КОНМЕБОЛ)[a]	12 жовтня 1965	4	2	третє місце (1962)
СРСР	переможець Групи 7 (УЄФА)	17 жовтня 1965	3	3	чвертьфінали (1958, 1962)
Португалія	переможець Групи 4 (УЄФА)	31 жовтня 1965	1	1	–
Франція	переможець Групи 3 (УЄФА)	6 листопада 1965	6	1	третє місце (1958)
Іспанія	переможець Групи 9 (УЄФА)[a]	10 листопада 1965	4	2	четверте місце (1950)
ФРН	переможець Групи 2 (УЄФА)	14 листопада 1965	6	4	чемпіон (1954)
Північна Корея	переможець відбору АФК / Океанія[b]	24 листопада 1965	1	1	–
Швейцарія	переможець Групи 5 (УЄФА)	24 листопада 1965	6	2	чвертьфінали (1934, 1938, 1954)
Італія	переможець Групи 8 (УЄФА)	7 грудня 1965	6	2	чемпіон (1934, 1938)
Болгарія	переможець Групи 1 (УЄФА)[a]	29 грудня 1965	2	2	груповий етап (1962)

16 місць, передбачених у фінальній частині світової пергості 1966 року були рохподілені між континентальними конфедераціями наступним чином:

• Європа (УЄФА): 10 місць, включаючи одне місце, зарезервоване за командою-господарем першості, збірною Англії. За решту дев'ять місць мали змагатися 32 команди, включаючи команди Ізраїлю та Сирії, остання з яких згодом від участі у відборі відмовалася.
• Південна Америка (КОНМЕБОЛ): 4 місця, включаючи одне місце, зарезервоване за діючим чемпіоном світу збірною Бразилії. За решту три місця змагалися 9 команд.
• Північна Америка, Центральна Америка і Кариби (КОНКАКАФ): 1 місце, на яке претендували 9 команд.
• Африка і Азія (КАФ/АФК): 1 місце, за яке мали змагатися 19 збірних, включаючи віднесену до цього сегменту відбору збірну Австралії. По факту ж після бойкоту відбору усіма представниками КАФ, зняття команди Південної Кореї і призупинення членства ПАР у ФІФА, путівка розігрувалася між двома командами.

Заявки до участі у відборі на чемпіонат світу 1966 в азійській групі надали п'ять збірних, включаючи команду Австралії, яка до жодної конфедерації на той час не належала, та збірну Південно-Африканської Республіки, яка не могла брати участь у кваліфікації з рештою африканських команд через виключення з КАФ. Команди мали змагатися за одне із чотирьох місць у Фінальному міжконтинентальному раунді, в рамках якого мала розігруватися едина для країн Азії і Африки путівка на світову першість.

Заявка на участь у турнірі від збірної Філіппін була відхилена ФІФА, команда Південно-Африканської Республіки не змогла взяти участь у відборі через призупинення членства країни у ФІФА через запроваджену в ній політику апартеїду, а збірна Південної Кореї відмовилася від участі, пославшись на логістичні складнощі^[2]. У результаті участь в іграх відбору брали лише дві команди, Австралія і Північна Корея, за результатами двох матчів перемогу здобула остання.

Через бойкот відбіркового турніру усіма командами африканської КАФ необхідності проведення Фінального міжконтинентального раунду не було, і північні корейці отримали пряму путівку до фінальної частини чемпіонату світу.

Поз	Команда	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Північна Корея	2	2	0	0	9	2	+7	4
2	Австралія	2	0	0	2	2	9	−7	0
—	ПАР (D)	0	–	–	–	–	–	—	0
—	Південна Корея (W)	0	–	–	–	–	–	—	0

Після відмови у задовільнені заявки на участь у відборі від збірної Конго-Браззавіля до кваліфікаційного раунду у конфедерації КАФ було допущено 15 команд, які були розділені на шість груп по дві або три команди в кожній для першого раунду відбору. Шість переможців цих груп мали скласти три пари, у кожній з яких під час другого раунду за результатами двох матчів мали визначатися три учасни фінального раунду, на якому до них мав приєднатися переможець вібору в азійській конфедерації для визначення володаря єдиної для цих двох конфедерацій путівки до фінальної частини чемпіонату світу^[2].

Представники футбольних федерацій африканських країн висловили протест щодо формату відбору, згідно з яким Африка не отримувала бодай одного гарантованого місця на мундіалі, а також щодо допуску до змагання збірної Південно-Африканської Республіки, якій ФІФА дозволила змагатися разом з азійськими командами попри виключення цієї країни з КАФ через апартеїд.

Згодом, восени 1964 року, конгрес ФІФА призупинив членство Південної Африки в організації і відсторонив збірну країни від участі у відборі на ЧС-1966, таким чином частково задовільнивши вимоги африканської футбольної конфедерації.

Утім вимогу щодо гарантованого представництва африканців на світовій першості не було задовільнено, після чого усі п'ятнадцять команд континенту знялися з відбіркового турніру на чемпіонат світу 1966 року, а континентальна конфедерація офіційно відмовилася брати участь у подібних турнірах доки командам Африки не буде гарантовано представництво у фінальній частині світової першості. Відповідні зміни до формату відбору були зроблені вже в рамках кваліфікаційного раунду наступного чемпіонату світу.

Заявки на участь у відборі були подані представниками десяти національних команд регіону Північної і Центральної Америки та Карибів. Після відхилення заявки збірної Гватемали залишилося дев'ять команд, які розіграли єдину путівку на світову першість у двох раундах кваліфікації^[1].

У першому раунді вони були розподілені по трьох групах по три команди у кожній, переможці яких виходили до фінального раунду. Переможець цього другого і останнього раунду відбору, яким стала збірна Мексики, й отримував право представити регіон на світовій першості^[3].

Фінальний раунд

Місце	Команда	О	І	В	Н	П	Г+	Г-	РГ
1	Мексика	7	4	3	1	0	12	2	+10
2	Коста-Рика	4	4	1	2	1	8	2	+6
3	Ямайка	1	4	0	1	3	3	19	−16

Збірна Бразилії отримала автоматичну путівку на ЧС-1966 як тріумфатор попередньої світової першості, а решта дев'ять збірних країн-членів південноамериканської футбольної конфедерації боролися за ще три путівки на світовий турнір. Їх було поділено на три групи по три команди в кожній, переможці груп кваліфікувалися для участі в мундіалі^[4]. У групі 2 для визначення переможця довелося проводити додаткову гру на нейтральному полі.

Група 1 Місце Команда О І В Н П 1  Уругвай 8 4 4 0 0 2  Перу 4 4 2 0 2 3  Венесуела 0 4 0 0 4

Група 2 Місце Команда О І В Н П 1=  Чилі 5 4 2 1 1 1=  Еквадор 5 4 2 1 1 3  Колумбія 2 4 1 0 3

Група 3 Місце Команда О І В Н П 1  Аргентина 7 4 3 1 0 2  Парагвай 3 4 1 1 2 3  Болівія 2 4 1 0 3

12 жовтня 1965	Чилі	2 – 1	Еквадор	Ліма, Перу
	Санчес  16' Маркос  40'	Протокол	Гомес  89'	Стадіон: Естандіо Насьйональ Глядачі: 44,864 Суддя: Гойкоеччеа (Арегнтина)

Збірна Англії кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонату світу 1966 року автоматично як господар цього турніру. За решту дев'ять путівок на мундіаль висловили готовність поборотися національні команди 30 європейських країн, до яких додалися збірні Ізраїлю та Сирії. Остання згодом знялася зі змагання на знак солідарності з африканськими командами. Учасники відбору від УЄФА були подлені на дев'ять груп по три або чотири команди в кожній (у Групі 9 після зняття Сирії залишилося лише дві збірні). Переможці груп отримували путівки до фінальної частини світової першості^[5].

Група 1 Місце Команда О І В Н П 1=  Бельгія 6 4 3 0 1 1=  Болгарія 6 4 3 0 1 3  Ізраїль 0 4 0 0 4	Група 2 Місце Команда О І В Н П 1  ФРН 7 4 3 1 0 2  Швеція 5 4 2 1 1 3  Кіпр 0 4 0 0 4	Група 3 Місце Команда О І В Н П 1  Франція 10 6 5 0 1 2  Норвегія 7 6 3 1 2 3  Югославія 7 6 3 1 2 4  Люксембург 0 6 0 0 6
Група 4 Місце Команда О І В Н П 1  Португалія 9 6 4 1 1 2  Чехословаччина 7 6 3 1 2 3  Румунія 6 6 3 0 3 4  Туреччина 2 6 1 0 5	Група 5 Місце Команда О І В Н П 1  Швейцарія 9 6 4 1 1 2  Північна Ірландія 8 6 3 2 1 3  Нідерланди 6 6 2 2 2 4  Албанія 1 6 0 1 5	Група 6 Місце Команда О І В Н П 1  Угорщина 7 4 3 1 0 2  НДР 4 4 1 2 1 3  Австрія 1 4 0 1 3
Група 7 Місце Команда О І В Н П 1  СРСР 10 6 5 0 1 2  Уельс 6 6 3 0 3 3  Греція 5 6 2 1 3 4  Данія 3 6 1 1 4	Група 8 Місце Команда О І В Н П 1  Італія 9 6 4 1 1 2  Шотландія 7 6 3 1 2 3  Польща 6 6 2 2 2 4  Фінляндія 2 6 1 0 5	Група 9 Місце Команда О І В Н П 1=  Іспанія 2 2 1 0 1 1=  Ірландія 2 2 1 0 1 — Syria withdrew

Додаткові матчі на нейтральному полі були необхідні для визначення переможців у Групі 1 та Групі 2, де найкращі команди набрали по рівній кількості очок.

10 листопада 1965	Іспанія	1 – 0	Ірландія	Париж, Франція
	Уфарте  79'	Протокол		Стадіон: Парк де Пренс Суддя: Швінте (Франція)

29 грудня 1965	Болгарія	2 – 1	Бельгія	Флоренція, Італія
	Аспарухов  18', 19'	Протокол	Вуцов  75' (аг)	Стадіон: Стадіо Комунале Суддя: Сбарделла (Італія)

7 голів

• Еусебіу

6 голів

• Міміс Папайоанну

5 голів

4 голи

3 голи

2 голи

1 гол

1 автогол

• RSSSF - 1966 World Cup Qualification (англ.)