Листопадове повстання 1935

Листопадове повстання 1935

Країна	Бразилія
Місце розташування	Натал Ресіфі Ріо-де-Жанейро
Дата й час	23 листопада 1935
Листопадове повстання 1935 у Вікісховищі

Листопадове повстання (порт. Intentona Comunista, Levante Comunista de 35) — збройний виступ бразильських комуністів і тенентистів проти диктатури Жетуліу Варгаса, що відбувався з 23 по 27 листопада 1935.

Передісторія

У березні 1935 в Бразилії створено Національно-визвольний альянс (НОА), який об'єднав низку професійних організацій, які виступали за повалення диктатури Варгаса. Почесним головою альянсу став Луїс Карлос Престес. Загалом НОА об'єднував понад 1,5 млн прихильників^[1].

Після видання урядом Закону про забезпечення національної безпеки з армії було звільнено велику кількість демократично налаштованих солдатів та офіцерів. У відповідь на це НОА опублікував маніфест солідарності з усіма вигнаними військовослужбовцями, який схвально зустрів патріотичне коло збройних сил. Вплив Національно-визвольного альянсу став зростати, внаслідок чого уряд Бразилії заборонив його діяльність. Після цього осередки альянсу пішли у підпілля, почавши готувати збройне повстання.

Хід повстання

Перше вогнище повстання спалахнуло вночі 24 листопада в місті Натал, столиці штату Ріу-Гранді-ду-Норті. Заколот підняв 21-й піхотний батальйон. Повсталі захопили владу у місті та створили народно-революційний уряд, до складу якого увійшли представники трудящих та патріотично налаштованих військових. Революційний уряд штату націоналізував банки, пошту та телеграф, сформував загони народної міліції, звільнив політичних ув'язнених.

Цього ж дня розпочалося військове повстання у Ресифі, столиці Пернамбуку. Разом із військовослужбовцями в ньому взяли участь робітники, дрібна буржуазія та інтелігенція. Однак повсталим у Ресифі вдалося протриматися лише 38 годин: 26 листопада повстання у місті було придушене. Спроби повстання в штатах Мараньян, Параїба, Сан-Паулу та Ріу-Гранді-ду-Сул також були швидко припинені.

27 листопада повстання спалахнуло у столиці Бразилії, Ріо-де-Жанейро. Його ядро склали курсанти авіаційного та артилерійського училищ, а також військовослужбовці 3-го піхотного полку. Однак більшість частин столичного гарнізону не підтримали їх, і бунт був жорстоко придушений урядовими силами під керівництвом Філінто Мюллера. Цього ж дня після чотирьох днів запеклих боїв урядові війська придушили повстання у Наталі.

Тим часом уряд оголосив у Бразилії стан облоги і приступив до арештів активістів НОА і БКП. У в'язницю було кинуто багато членів керівництва компартії Бразилії. Проте повстанці продовжували боротьбу, намагаючись знайти підтримку серед селянства. Зробити це їм не вдалося, і врешті-решт рух затих.